|
На затишнiй полтавській околицi розташована садиба-музей класика української лiтератури Панаса Мирного (П. Я. Рудченка, 1849 – 1920).
Одноповерховий дерев'яний побiлений будинок ховається за тополями та бузком. За ошатним будинком садок поволі спускається до ставка. Схилили до води гнучке віття верби... Стоять у задумі вікові дуби...
Коли б не завiтали ви сюди, тут усе хвилює уяву, повертає в часи Панаса Мирного, сприяє кращому розумiнню життя й творчості письменника, передає дух епохи кінця ХІХ -- початку ХХ століття.
Садиба-музей Панаса Мирного — одна з найбагатших в Українi. Близько тисячi речей, книжок, документiв і фотографiй розмiщенi в семи кiмнатах будинку письменника. У музеї зберiгаються понад 150 рукописiв Панаса Мирного та його старшого брата Iвана Бiлика (І. Я. Рудченка), разом iз яким написаний роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?", понад 280 аркушiв епiстолярної спадщини письменника та його родини, першодруки творiв Панаса Мирного, спогади про нього сучасникiв, архiв часопису "Рiдний край".
Твори Панаса Мирного виданi азербайджанською, болгарською, китайською, литовською, росiйською, словацькою, чеською та iншими мовами.
Музей відкритий 1940 року. Бiльше двох десятилiть ним завiдував середній син письменника — Михайло Рудченко. 1951 року на подвiр'ї садиби перед будинком встановлене бронзове погруддя Панаса Мирного на постаментi з лабрадориту (скульптор Олексій Олійник, архітектор Макар Вронський). 1985-го в новому примiщеннi створена лiтературна експозицiя.
У книзi вражень вiдвiдувачiв музею залишили теплi слова шанувальники таланту письменника з Росії, Австралiї, Англiї, Канади, Латвiї, Нiмеччини, Польщi, США, Францiї, Японiї.
Панас Мирний придбав садибу на 3-iй Кобищанськiй вулицi, нинi названiй його iменем, у березнi 1903-го. Сiмнадцять останнiх рокiв життя вiн невтомно працював. Завершував роман "Повiя", написав поему в прозi "Сон", оповiдання "Робота", "Дурниця" і "Пригода з "Кобзарем", а також вiршi, нариси, статтi. Переклав українською мовою й видав поему Генрi Лонгфелло "Пiсня про Гайявату", запропонував до друку переклад трагедiї Вiльяма Шекспiра "Король Лiр", продовжував перекладати п’єсу Фрiдрiха Шиллера "Орлеанська дiвчина".
Дружина письменника Олександра Рудченко (уроджена Шейдеман) походила з нiмецької родини. Володiла нiмецькою та французькою мовами. Навчала музики в інститутi шляхетних дiвчат.
Оселя Панаса Мирного пам'ятає голоси Лесi Українки й Олени Пчiлки, Михайла Коцюбинського й Василя Стефаника, Гната Хоткевича й Володимира Самiйленка. Клавiшiв фортепiано торкалися руки Марiї Заньковецької та Миколи Лисенка.
Звiдси письменник ходив до центру мiста на службу в казенну палату.
28 сiчня 1920-го на сiмдесят першому роцi життя Панас Мирний скiнчив земний шлях.
Про долю дітей і онука Панаса Яковича Рудченка Ви можете прочитати в статті Ігоря Півень "Долі нащадків письменника Панаса Мирного" опублікованій на цьому сайті.
Автор -- Шемчук В.О.
Редактор – Пивень І.П. |